Коментар Юридичного відділу УПЦ щодо створення «ПЦУ» паралельного «монастиря Києво-Печерської Лаври»
23 травня 2022 року Синод «ПЦУ» вирішив «утворити у складі релігійного об’єднання Української Православної Церкви (Православної Церкви України) релігійну організацію «Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра (чоловічий монастир) Української Православної Церкви (Православної Церкви України)»».
А також вирішив «звернутися до Кабінету міністрів України з клопотанням про передачу одного з храмів Верхньої Лаври та окремих її приміщень у користування для звершення богослужінь і ведення монастирської діяльності Свято-Успенської Києво-Печерської УПЦ (ПЦУ)».
З цього приводу, перш за все, наголошуємо, що у своєму рішенні про утворення чоловічого монастиря «ПЦУ» у Києво-Печерській Лаврі «Синод ПЦУ» фактично дублює назву чоловічого монастиря УПЦ, що знаходиться і діє на теперішній час у Києво-Печерській Лаврі.
Також таке рішення підтверджує загарбницьку політику церковного мародерства на рівні Священного Синоду «ПЦУ», яка запроваджується з початку військової агресії РФ проти України, що полягає в незаконному захоплення храмів та релігійних організацій, що належать до Української Православної Церкви.
Практика створення паралельних церковних структур з подібним або однаковим найменуванням була запроваджена ще за часів Філарета (Денисенка) з метою рейдерського захоплення майна релігійних громад.
Починаючи від 90-х років зусиллями віруючих та ченців чоловічого монастиря УПЦ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври були відновленні храми келії та богослужбове життя в монастирі, що звершується до теперішнього часу.
Згідно зі статистичними даними Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), станом на 1 січня 2021 року мережа монастирів «ПЦУ» складає 79 монастирів, до яких належать 233 монахи, що в сукупності складає 2,9 особи на один монастир. Ця інформація свідчить про те, що на сьогоднішній час «ПЦУ» не має необхідності в утворенні додаткових монастирів, оскільки в «ПЦУ» практично немає бажаючих жити чернечим життям, а переважна більшість монастирів «ПЦУ» існує лише номінально на папері.
У зв’язку із цим схильні робити висновок, що рішення синоду «ПЦУ» про утворення чоловічого монастиря є черговою спробою утворення штучного монастиря, що не має на меті організації чернечого життя, але створює потенційну загрозу ворожнечі на релігійному ґрунті.
