Николай Данилевич: Educational Community На минулому тижні закінчився перший семестр навчання в…

На сайте Правозащитного общественного движения «Правда и Вера» опубликована новая запись представителя канонической Украинской Православной Церкви Николая Данилевича:

Educational Community

На минулому тижні закінчився перший семестр навчання в нашій парафіяльній Школі іноземних мов та інших корисних предметів, яку ми назвали – Освітня спільнота храму св. Спиридона. Хотів би поділитися деяким досвідом стосовно цього маленького освітнього проекту, який вже «прожив» половину навчального року.

Ми викладаємо: англійську, німецьку, італійську та іспанську мови, а також Основи ораторської майстерності та Основи сім’ї. Окрім того, окремим напрямком йде допомога в навчанні дітям по деяких шкільних предметах. Наразі додатково займаємося з дітьми математикою і українською мовою. Заняття мовами – групові. Допомога в навчанні – майже індивідуальні заняття. Частину предметів викладають священики (англійська (о. Сергій Шульгач) і італійська мови (дві групи: о. Віталій Горзов і я), Основи сім’ї – о. Іоанн Ружицький), іншу частину – прихожани, які є дипломованими спеціалістами в тих дисциплінах.

Школа розрахована на дітей середнього і старшого шкільного віку (13 – 17 років), і на студентську молодь. На даний час, семестр закінчили 60 учнів. Навчання в позашкільний час – заняття з 17:00 до 21:00.

Чому ми цим зайнялися? Це певне служіння людям через освіту. Допомога дітям і студентам в здобутті освіти. Хочеться поділитися з учнями тими знаннями, якими володіємо ми. Окрім того, це не лише освіта, а побічно й виховання дітей і молоді. Діти і молодь виховуються не лише словом, вербально (verbum — слово), але й невербальним способом – особистість викладача, спілкування з ним, його поведінка, його слова, тощо. Мені педагоги розповідали, що діти в підлітковому віці шукають собі авторитетів, кумирів. Знаю, що підлітковий вік – дуже важкий. Але нам поки-що, і мені зокрема, дуже цікаво, приємно і в задоволення спілкуватися з нашими підлітками. Поки-що ми не стикалися з якимись серйозними проблемами. Вони дуже допитливі, цікаві, позитивні – ну, загалом, класні діти й студенти.

Окрім того, відчуваю велике моральне задоволення від вдалого уроку, від того, що можу поділитися своїми знаннями. «Блаженнее давать, нежели принимать» (Діян. 20:35) — написано у Св. Письмі. І от коли щось віддаєш людям дітям, тоді відчуваєш блаженство :), тобто задоволення і радість. І не лише я, а всі ми – викладачі.

Ви запитаєте, а яка користь для Церкви і чому священики мають цим займатися? Адже це ж саме може і має робити школа? Так, може. Але ми не заміняємо школу, ми в якійсь мірі її доповнюємо. А користь бачимо в наступному. По-перше, заняття відбуваються на церковній території. І діти це усвідомлюють. По-друге, частину предметів проводять священики. По-третє, перед уроком і після нього ми читаємо коротку молитву («Царю Небесний», і «Достойно есть»). Але при цьому ми не нав’язуємо віри. Ми нікого з дітей не примушуємо ходити в храм. Це по-четверте. При тому, що хоча більшість дітей прийшла до нас з церковних сімей, тобто це діти прихожан, але близько третини дітей – зі звичайних середньостатистичних сімей, які до храму ходять рідко. Але це для нас не проблема. Буває, що під час уроків чи після них ми спілкуємося на якісь цікаві для них, і близькі для нас – священиків, теми. Буває, що учні окремо підходять до нас з якимись запитаннями. Наше кредо: зацікавити, навчити, дати правильні орієнтири в житті. Через іноземні мови, і загалом через освіту, це можна робити і це досить легко робиться.

Ми просто хочемо бути поряд з дітьми, частіше, а не лише один раз на тиждень, годину чи дві, коли ми їх бачимо в храмі чи одну годинку Недільній школі, і то не всіх. Глибока віра – це така річ, яка приходить до кожного в свій час і інколи не треба форсувати події. Важливо показати віру, а не лише говорити про неї. Важливо показати, що віруючі люди – це не ретрогради, а сучасні й освічені люди. Освітні проекти – це можливість бути поряд з дітьми, відкривати їм цікавий світ, через слово, йти поряд з ними і разом з ними.

Що з цього всього вийде в майбутньому? Не знаю. Щонайменше, хочемо це зберегти. Але плануємо й розвиватися. Плануємо поїздки в ті країни, мови яких вивчаємо. Як тільки дозволить ситуація, звичайно. Вивчаючи мови, на заняттях інколи ми виходимо на скайп-зв’язок з носіями мови, проводимо практикум спілкування, в нас є такі знайомі люди закордоном в тих країнах, мови яких ми вивчаємо. Відгуки учнів і їхніх батьків – позитивні. Можливо, все залишиться так, як є, а можливо перетвориться й у щось більше. Наприклад, в якусь іншу форму школи чи навіть в «Борщагівський Інститут Міжнародних Відносин» ?. А чому б не помріяти?). Християнство також з катакомб вийшло. Я говорю про катакомби, бо ми займаємося в напівпідвальному приміщенні звичайного багатоповерхового житлового будинку. Там ми зробили декілька класів.

Чому я це пишу? Хочеться поділитися цим досвідом з нашим священиками і прихожанами і показати, що у справі виховання майбутнього покоління не обов’язково мріяти про щось велике й затратне, а робити те, що можна самим. «Используй то, что под рукой и не ищи себе другой» — фраза з одного відомого мультфільму. Є ж на парафіях і освічені священики і хороші прихожани – вчителі, викладачі. На мою думку, слід починати з людей, а не з грошей; зі створення середовища, спільноти, атмосфери, колективу. До речі, вибачте за порівняння, але Господь Ісус Христос також почав Свою місію саме зі спільноти. Він зібрав 12 апостолів і з ними спілкувався, навчав їх, трапезу ділив, чудеса творив перед ними … Це вже пізніше храми почали будувати.

Не обов’язково робити точно так, як ми, тобто одразу починати з декількох іноземних мов. Це в нас на парафії зібралися такі священики, що володіють мовами (співробітники Відділу зовнішніх церковних зв’язку УПЦ), тому ми й використали цю нашу сильну сторону. А всім тим, хто зацікавиться цим напрямком служіння через освіту, рекомендував би оцінити ті можливості (нехай навіть і невеликі) та сильні сторони, які є у вас і використовувати їх (наприклад, допомога дітям в навчанні, ті предмети, викладачі яких є у вас на парафії і в яких є потреба в дітей). Почніть з маленького. Але робіть це щиро, служіть людям через освіту, а все інше Господь доповнить.

Об авторе:

НИКОЛАЙ ДАНИЛЕВИЧ   Заместитель председателя Отдела внешних церковных связей Украинской Православной Церкви протоиерей   Все публикации автора »»