Николай Данилевич: Говорити від серця В Києві є блок-пости, їх багато. Проїжджаю їх кожен день….

На сайте Правозащитного общественного движения «Правда и Вера» опубликована новая запись представителя канонической Украинской Православной Церкви Николая Данилевича:

Говорити від серця

В Києві є блок-пости, їх багато. Проїжджаю їх кожен день. Загалом, все нормально і відношення ввічливе.

Але якось одного разу під час перевірки на одному з них зрозуміли, що я священник. Запитали якої Церкви, я сказав. Ну, і тут одна людина відреагувала трошки грубувато. Не буду вдаватися в деталі.

Загалом, це були більше словесні претензії, і людина навіть не хотіла слухати якісь мої слова. Жодних неправильних чи силових дій з її сторони до мене не було. Все нормально, я поїхав далі.

Мені, звичайно, це було неприємно і я цілий день згадував про цю людину з блок-посту і молився за неї. Молився, щоб Господь пом’якшив її серце, щоб вона не мала зла чи неприязні до мене. Молився також і до св. Миколая і до св. Спиридона.

І подіяло.

Того ж дня ближче до вечора я знову проїжджаю той самий блок-пост і бачу ту саму людину. Він мене впізнав.

«Я Вам не ворог, і Ви мені не ворог, — почав я. Ви — українець, і я — українець. Ворог зараз відомий, хто він і де він. Нам зараз потрібна єдність». І так далі, що Господь на серце поклав.
Розговорилися. Познайомилися.

Але що цікаво, під час спілкування я відчув, що й та людина також хотіла поговорити зі мною, хотіла послухати і поспілкуватися. Напевно, і вона якось переживала нашу першу розмову.

А напевно, і молитва подіяла. Бо ми не знаємо, що думає людина і що в неї на серці. Лише Бог знає, і лише Бог може покласти на серце людини ті чи інші думки. І саме Бога й треба просити в таких випадках. Тільки через Бога можна змінити відношення людей до нас самих. Ну, і звичайно, самим нам потрібно бути готовими говорити, слухати, комунікувати.

Так ось, ми поговорили. Достатньо часу. Я щось пояснив, щось вислухав. Але я був з ним щирий в розмові. І розмова вийшла. Ми розійшлися з ним на позитиві. Український «московський піп» і людина з тероборони.

Потрібно спілкуватися, потрібно комунікувати, потрібно бути щирим і відкритим. Священнику це легше, бо він звик слухати людей. Але я думаю, що всім людям може бути корисним цей маленький досвід. Адже ми часто сваримося з нашими ближніми, конфліктуємо, і вони з нами також.
А особливо зараз, в часи війни, коли люди емоційно «нагріті».

Людину важко переконати в чомусь, якщо вона ідеологічно вже закореніла в своїх переконаннях. Та й не тільки ідеологічно, а просто в своїй правоті чи якомусь пережитому досвіді. Але молитва за неї, привітне й відкрите та щире відношення до людини, може її змінити. Так, можливо людина і не змінить якихось своїх поглядів, але вона може змінити своє ставлення до вас особисто. А якщо до вас, то може потім і до Церкви, в яку ви ходите. А якщо й ні, то добрі відносини між людьми різних конфесій, світоглядів чи ідеологій — це вже результат, це вже прекрасно.

Тому, зі свого маленького досвіду спілкування з різними людьми можу сказати, що слід завжди бути відкритим, готовим слухати, розуміти логіку іншої людини, при цьому не «прогинатися» і не зраджувати самому собі і своїм переконанням, а вміти пояснити — спокійно, привітно, м’яко, але чесно.

Також, слід говорити серцем. Словами не переконаєш. Серцем так. Принаймні власним серцем можна відкрити серце іншої людини.

А також молитися Серцезнавцю Богу, Який відає (знає) серця інших людей. Ми не владні над серцями і думками інших людей. І навіть Бог не має над ними влади, в тому сенсі, що не може порушити вільної волі людини. Але Бог може зробити щось таке і якось так, що серце іншої людини може відкритися і пом’якшитися. Не знаю, як Він це робить, але знаю точно, що Його про це потрібно попросити. А також і самому подумки, духовно, молитовно, психологічно, якось невербально (без слів), (не знаю як це пояснити ще), подумати про ту людину добре, побажати їй добра, помолитися за неї, за прощення її гріхів. І тоді інша людина відкривається.

Відкривається напевне тому, що й вона відчуває інше серце, яке позитивно налаштоване по відношенню до неї.

Да, і очі. Коли спілкуєшся щиро, то й щиро і чесно дивишся в очі — бо вони є дзеркалом твого серця. А інша людина по них «читає» і бачить тебе.

Так що спілкуйтеся більше серцем, а не словами. Точніше, в слова вкладайте своє серце, особливо якщо воно щире та чесне.