Николай Данилевич: Как достойно встретить Рождество?

На сайте Правозащитного общественного движения «Правда и Вера» опубликована новая запись представителя канонической Украинской Православной Церкви Николая Данилевича:

Як достойно зустріти Різдво Христове. 10 важливих порад

1. За можливості відвідайте всі різдвяні служби, не тільки Літургію

Хочу наголосити, що на святковому Всенічному бдінні, ввечері 6 січня, обов’язково слід бути. Під час цієї служби, власне, і прославляється Богонемовля Христос.
Літургія — це богослужіння, яке практично не змінюється, навіть з нагоди свята. У той час як основні богослужбові тексти, які оспівують згадувану цього дня подію, співаються та читаються у храмі саме під час вечірні та утрені.
Різдвяна служба взагалі починається днем раніше, у Навечір’я (Різдвяний Святвечір). Вранці 6 січня звершується урочиста Вечірня. Дивно звучить: Вечірня вранці, але це є неодмінним відхиленням від церковного уставу. Тому що раніше Вечірня дійсно розпочиналася в другій половині дня й закінчувалася Літургією Василія Великого, під час якої люди причащалися. Тому весь день 6 січня був особливо суворий піст, а віряни нічого не їли, готуючись до Причастя.
Однак зараз, оскільки ми стали більш слабкі, урочиста Вечірня звершується 6 січня вранці й завершується Літургією Василія Великого.
Тому той, хто хоче правильно, за прикладом наших предків — древніх християн і святих — зустріти Різдво Христове, нехай прийде, якщо дозволяє робота, 6 січня на ранкове богослужіння.
А в сам день свята Різдва слід бути на урочистій Всенічній та Божественній літургії.

2. Постуйте правильно. «До першої зірки» означає не голодувати, а бути присутнім на богослужінні.

Як узагалі виник звичай не їсти впродовж Різдвяного Святвечора, 6 січня, «до першої зірки»? Як я вже сказав, раніше різдвяна Вечірня починалася пообіді й закінчувалася Літургією Василія Великого, коли на небі, й справді, з’являлися зірки. Після Літургії церковний устав дозволяв трапезу. Тобто «до першої зірки» означало фактично до закінчення Літургії.
Але з часом, коли богослужбове коло було виокремлено з життя християн, а люди почали ставитися до богослужіння досить поверхово, це переросло в якийсь відірваний від реальності звичай. Люди і на службу не йдуть, не причащаються 6 січня, зате голодують.
Коли мене питають, як постити в Різдвяний Святвечір, я зазвичай відповідаю так: якщо ви були вранці на Різдвяній Вечірні і на Літургії Василія Великого, то благословляється їсти, як належить за уставом, після Літургії. Тобто вдень.
Але якщо цей день ви вирішили присвятити генеральному прибиранню, приготуванню 12 страв і так далі, тоді вже, будьте ласкаві, їжте після «першої зірки». Якщо не несли молитовного подвигу, понесіть хоча б подвиг посту.

3. Про дату і час сповіді домовтеся заздалегідь, щоб не простояти в черзі всю святкову службу.

Питання сповіді на різдвяній службі є суто індивідуальним, тому що в кожному храмі свої порядки. Наприклад, у монастирях чи там, де багато священників, з цим більш-менш зрозуміло. Але якщо в церкві служить один батюшка (а таких храмів більшість), то ліпше домовитися заздалегідь, коли він зможе сповідати.
Найкраще — це сповідатися напередодні Різдвяного богослужіння, щоб на службі думати не про те, чи встигнете ви до Причастя, а про те, як гідно прославити пришестя у світ Христа Спасителя.

4. Не проміняйте богослужіння та молитву на 12 пісних страв. Це традиція не євангельська та не літургійна.

Мене часто запитують, як поєднати присутність на службах у Святвечір та Різдво з традицією застілля у Навечір’я Різдва, коли спеціально готується 12 пісних страв.
На мою думку, 12 страв — це звичай, який не має нічого спільного ані з Євангелієм, ані з богослужбовим уставом, ані з літургійною традицією Православної Церкви. На жаль, у ЗМІ напередодні Різдва у великій кількості з’являються матеріали, в яких увага концентрується на якихось сумнівних традиціях, рецептах святкових страв та навіть ворожіннях. Дуже ранить оця профанація релігійних свят, коли їхній зміст і значення зводяться до тих чи інших обрядів.
Кажуть, що традиції потрібні, аби людей зацікавити. Але, знаєте, у християнстві краще пропонувати людині одразу якісну їжу, а не фаст-фуд. Нехай люди дізнаються про Христа з євангельської, святоотецької позиції, а не за якимись «коміксами» на тему православ’я.

5. Не перетворюйте Різдво на кулінарний марафон. Цей день — насамперед для духовної радості.

Знову ж таки, правильно розставляйте пріоритети. Аби всі дні напередодні свята, в тому числі й коли служиться святкова Вечірня, не займається приготуванням салатів та інших делікатесів. Для нас найважливіше — зустріти Богомладенця Христа.
Взагалі дивно, що для людей уже обов’язковим стало в день свята сидіти й поглинати різноманітні кулінарні страви. Виходить, ми пропустили Різдвяну Вечірню і Літургію Василія Великого — і все це заради того, щоб просто сісти й наїстися. Але ж це можна зробити в будь-який інший час!
Та й лікарі кажуть, що шкідливо для здоров’я — виходити з посту надмірним вживанням їжі.
Скажу, як готується святкова трапеза в нашому монастирі. Зазвичай після нічних служб (на Великдень та Різдво) братії пропонується невелике розговіння. Як правило, це сир, хліб, гаряче молоко. Тобто те, що не вимагає особливих зусиль для приготування. А вже зранку готується святкова трапеза.

6. Краще сидячи думати про Бога, ніж стоячи — про ноги. Подбайте про те, як не втомитися на тривалій святковій службі
Є такий вислів: «Знання — сила». Дійсно, знання надає сил не тільки в духовно-моральному плані, але й буквально — у фізичному.
Якщо ви доклали зусиль, вивчили православне богослужіння, заглибилися в його суть і знаєте, що й коли відбувається в храмі, то питання втоми від тривалого стояння на службі для вас не стоятиме. Для вас служба не ділиться на дві частини, як це буває: «Що зараз на службі?» — «Ну, співають». — «А зараз?» — «Ну, читають».
У певні моменти богослужіння церковний устав не тільки дозволяє сидіти, а й рекомендує. Зокрема під час читання псалмів, часів, кафізм, стихир на «Господи, воззвах» тощо.
Дехто з вірян бере з собою на службу легенькі розкладні стільчики, аби не доводилося боротися за місце на храмовій лавці. Все ж таки в якісь моменти краще сісти, особливо, якщо болять ноги, і сидячи уважно слухати богослужіння, ніж страждати, мучитися й дивитися на годинник, коли це все скінчиться.

7. Співайте Богу розумно. Підготуйтеся до богослужіння — знайдіть переклад, тексти псалмів.
Крім турботи про ноги, подбайте про поживу для розуму. Можна купити спеціальні книжки або в інтернеті знайти й роздрукувати тлумачення та тексти богослужіння з перекладами.
Обов’язково рекомендую знайти Псалтир у перекладі. Читання псалмів є невід’ємною частиною будь-якого православного богослужіння, однак у храмі вони читаються церковнослов’янською, і навіть воцерковленій людині складно на слух сприйняти їхній зміст. Тому можна дізнатися, які псалми читатимуться на службі — щоб «співати Богові розумно».
Багато хто вважає, що не можна у храмі стояти на Літургії з книжкою — мовляв, треба молитися разом з усіма. Але одне не виключає іншого, тому не соромтеся брати з собою на службу літературу. Можна взяти на це благословення у священика, щоб відсікти непотрібні запитання та зауваження.

8. На свята храми переповнені. Пожалійте ближнього — поставте свічки або прикладіться до ікони іншого разу.
Багато хто вважає, що поставити свічку в храмі — це обов’язок кожного християнина і жертва Богу, яку неодмінно слід принести. Але оскільки Різдвяне богослужіння набагато більш багатолюдне, ніж звичайна служба, то з постановкою свічок виникає певна складність, у тому числі тому, що свічники переповнені.
Традиція принесення до храму свічок має стародавнє коріння. Раніше, як ми знаємо, все необхідне для Літургії християни брали з собою з дому: хліб, вино, свічки для освітлення храму. І це справді було їхньою посильною пожертвою.
Нині ситуація змінилася й постановка свічок втратила своє первісне значення. Для нас це більше нагадування про перші століття християнства.
Свічка — наша видима жертва Богові. Вона має символічне значення: ми повинні перед Богом, як оця свічечка, горіти рівним, яскравим, бездимним полум’ям.
Це також і наша жертва на храм, тому що ми знаємо зі Старого Завіту, що люди в давнину обов’язково вносили десятину на утримання Храму та священників, які служили при ньому. І в новозавітній Церкві ця традиція набула продовження. Ми знаємо слова апостола, що службовці вівтаря від вівтаря харчуються. І ті гроші, які ми залишаємо, купуючи свічки, це і є наша жертва.
Але в таких випадках, коли храми переповнені, а на свічниках горять цілі смолоскипи свічок, а їх все передають і передають, можливо, правильніше буде ту суму, яку ви хотіли витратити на свічки, покласти в ящик для пожертв, ніж дошкуляти маніпуляціями зі свічками братам і сестрам, які моляться поруч.

9. Причастіться обов’язково!
Приходячи до храму, ми часто переживаємо, що не встигли поставити свічки чи до ікон не приклалися. Але не про це треба думати. Переживати слід про те, чи часто ми з’єднуємося з Христом.
Наш обов’язок на богослужінні — уважно молитися й максимально часто, наскільки можливо, причащатися Святих Христових Таїн. Храм, насамперед, — це місце, де ми причащаємося Тіла та Крові Христової. Це ми повинні робити.
Тому відвідування Літургії без причастя не має сенсу. Христос закликає: «Прийміть, їжте», а ми відвертаємось і йдемо. Господь каже: «Пийте від Чаші життя всі», і ми не хочемо. Хіба слово «всі» має якесь інше значення? Господь не каже: «Пийте ті 10% людей, які підготувалися». Він каже: «пийте від Мене всі»!
Якщо ми приходимо на Літургію і не причащаємося, це є літургічним порушенням.

10. Пам’ятайте, яку подію ми вшановуємо
Необхідно усвідомлювати, що саме сталося цього дня понад дві тисячі років тому. «І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини» (Ів. 1, 14). Що «Бога ніхто ніколи не бачив, та Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, — Він явив Його» (Ів. 1, 18). Що сталася подія такого космічного масштабу, якої не було до цього і більше ніколи не буде.
Бог, Творець всесвіту, нескінченного космосу, Творець нашої землі, людини як досконалого створіння, Всемогутній, Який визначає рух планет, усієї космічної системи та життя на землі, Якого ніхто ніколи не бачив, і тільки небагато людей за всю історію спромоглися відчути бодай якийсь прояв Його сили… Отакий Бог став людиною, немовлям — беззахисним, маленьким, якому загрожувала небезпека, в тому числі можливість убивства. І це все заради нас, заради кожного з нас.
Є чудовий вислів: Бог став людиною, щоби ми стали богами. Якщо це усвідомлювати — що кожен із нас отримав можливість стати богом по благодаті, тоді й відкриється справжній сенс цього свята.
Коли ми пам’ятатимемо, якого масштабу подію святкуємо, тоді всі кулінарні приготування, колядування, перевдягання та ворожіння здаватимуться дрібницями, тим, що зовсім не варте нашої уваги. Ми споглядатимемо Бога, Творця всесвіту, у яслах поруч із тваринами у простому хліві. І це споглядання перевершуватиме все.

Архієпископ Обухівський Іона

Переклад Юлія Комінко

А я цей текст стягнув зі сторінки владики Иона Черепанов