Николай Данилевич: Монахи роблять свою роботу або Непомітна постійність Були ми сьогодні в…

На сайте Правозащитного общественного движения «Правда и Вера» опубликована новая запись представителя канонической Украинской Православной Церкви Николая Данилевича:

Монахи роблять свою роботу або Непомітна постійність

Були ми сьогодні в жіночому монастирі в Онишківцях на Джерелі святої праведної Анни, що недалеко від Почаєва. Ця жіноча обитель — скит від Городоцького монастиря, Рівненської єпархії.

Що мене вразило цього разу? А таки вразило, при чому з перших хвилин перебування в обителі. Кинулося в очі, і ось що:

Приїхали ми пізнувато, вже було темно. Людей в монастирі — нікого, лише монахині і декілька священиків, один з них служить акафіст. Йде служба, лине чистий спів монахинь, навколо тиша, ліс, прохолодне свіже повітря, мобільний зв’язок дуже поганий, інтернет також ледве-ледве, ну нікого окрім монахинь. Абсолютна монашеська атмосфера.

І саме це мене вразило. Що б не відбувалося у зовнішньому світі, який часто не те, що не думає про монахів, а навіть інколи й не підозрює про їхнє існування, монахи і монахині тихенько і постійно роблять свою роботу — возносять свої молитви до Бога, служать Богу, моляться й трудяться.

Я, хоч і священик, але в Києві веду шумний і суєтливий спосіб життя: велике місто, викладання, спілкування, служби, делегації, коментарі, преса, організація, реалізація, суєта…

А тут — контраст! І саме це мене вразило. Без шуму, без суєти, без піару, без фейсбуку, без інстаграму й телеграму, монахи роблять свою справу.

І це відбувається саме в той час, коли ми чи сидимо в телефонах, чи ведемо дітей до школи, чи серед дня бігаємо завантажені різними справами і турботами, а особливо ближче до ночі, коли ми втомлені доповзаємо до свого ложа, …. і саме в цей момент хтось возносить молитву за нас. Хтось робить непомітну, але дуже важливу справу.

Вразила саме ця непомітна і непорушна постійність.