Николай Данилевич: Ностальгія тата Мами з дітьми виїхали. Тати залишилися вдома, в країні. Хто в…

На сайте Правозащитного общественного движения «Правда и Вера» опубликована новая запись представителя канонической Украинской Православной Церкви Николая Данилевича:

Ностальгія тата

Мами з дітьми виїхали. Тати залишилися вдома, в країні. Хто в армії, хто в теробороні, хто на роботі, але всі тати спільно працюють для захисту країни.

Тато зараз сам, один. Але він спокійний, бо сім’я у безпеці. Над татом стріляють, але він вже звик. Хіба якщо дуже близько і гучно, тоді пригинається, і йде далі по справах.

Тато по скайпу каже дітям, щоб слухали маму. Інколи може навіть насварити. По скайпу. І діти роблять вигляд, що слухають). Але при цьому тато втішає маму, яка також дуже скучає.

Мама звикла до свого обійстя, до свого гнізда, яке вони разом з татом створили, і яке вона зараз вимушена залишити. Ради дітей, і з дітьми. І це її трошки втішає. Але десь там все-одно їй нічого не миле. Вона відчуває себе чужою і серцем лине додому.

А тато кожен день працює і займається чимось, щоб не думати часто про сім’ю, яка далеко. Щоб не «накривало».

Тата інколи «накриває», але він про це ніколи не скаже, не дозволить собі пустити сльозу при дітях. Інколи тато не стримується, але це буває наодинці і ніхто цього не бачить. Сльози проступають, бо скучає за дружиною і дітьми; очі зволожуються за країну, за народ, за людей, які страждають і гинуть; сльози — в молитві перед Богом.

Тато скучає, але перед дітьми і людьми він цього не покаже.
Тато не має права давати слабинку, тато не дає волі почуттям.
Тато спокійний, твердий і дивиться з надією вперед, у майбутнє.

Але це все зовсім не геройство, це просто обов’язок. Це обов’язок тата.

P. S. Про (і, можливо й, від) татів, які залишилися зберігати свої домівки і свою країну.