Николай Данилевич: Підсумки року 2021 для УПЦ

На сайте Правозащитного общественного движения «Правда и Вера» опубликована новая запись представителя канонической Украинской Православной Церкви Николая Данилевича:

Підсумки року 2021 для УПЦ

Рік завершується і саме час підбивати підсумки. Я би відмітив наступні декілька головних і знакових подій в житті нашої Церкви.

1. Перш за все, Хресний хід 2021. З однієї сторони він вже не є чимось оригінальним, оскільки кожного року відбуваються такі Хресні ходи. Але цього року цей Хресний хід був, напевно, найчисельнішим. І це незважаючи на страх від ковіду і, у зв’язку з цим, спад відвідуваності храмів у всіх конфесіях. Але тут важлива не абсолютна кількість людей в порівнянні з попередніми роками, а кількість після карантину. Це демонструє активність і консолідованість вірних нашої Церкви, а також і те, що люди скучили за офлайновим, живим спілкуванням.

2. Активна позиція мирян УПЦ і стояння проти перейменування нашої Церкви 15 червня 2021. Я також був там і звернув увагу на те, що було дуже багато чоловіків. Чи не половина саме чоловіків. Це приємно, тому що прийнято думати, що Церква – це здебільше жінки й бабусі. Таким чином, УПЦ молодіє і мужніє.

3. Більше мільйона підписів було зібрано проти закону про перейменування УПЦ. Чим це важливо? Тим, що люди масово стали на захист своєї Церкви, що інформація про це, що ця штучно створена попередньою владою і розкольниками проблема, пішла в маси. Люди по містах і селах, по всій Україні підписували. Я спілкувався з багатьма з них, вони абсолютно чітко вказували, що, так, це підписи саме за нашу Українську Православну Церкву, щоб її насильно не перейменовували. Тобто, люди по селах абсолютно адекватно розуміють цю проблему. До речі, підписи збиралися ранньою весною, коли ще був карантин, були обмеження у відвідуванні храмів. Вважаю, що ми могли би зібрати набагато більше, тому що збиралися підписи лише у храмах, а в храми до Пасхи в той час набагато менше людей ходило, аніж зараз. Але 1 мільйон підписів в таких умовах, вважаю, це дуже немало.

4. Створення організації «Миряни». Це приємно, що активізується мирянський рух в Церкві і слід відмітити їхні труди, їхню активну й результативну діяльність по захисту парафій. Рекомендую їхній телеграм канал «Миряни» https://t.me/miryany.

5. Монашеська конференція в Почаєві. Масштабний захід. Переважна більшість (все-таки не всі змогли приїхати) ігуменів та ігумень УПЦ зібралися в Почаївській Лаврі. Маємо в УПЦ 256 монастирів і 80 скитів. Я сам там був присутній. Коли всі вийшли на спільну фотографію і стали на сходах перед Троїцьким собором, коли я побачив цю армію чернецтва, то подумав, що лише ради цієї однієї фотографії варто було зібратися. Деякі ігумени також ділилися своїми враженнями, що «коли ми стали фотографуватися, то ми аж самі зраділи й сповнилися гордості (в хорошому сенсі цього слова) за наше українське чернецтво. Ми знали, що нас багато, але ми не знали, що нас ТАК багато». Варто відмітити, також, що були дуже гарні, змістовні й актуальні доповіді. Тобто активізується й розвивається чернече життя в УПЦ.

6. Активізація зовнішніх контактів на народному рівні. З весни 2021 року, після завершення карантину, дуже багато людей почали їздити в паломництво на території інших Помісних Православних Церков (Чорногорія, Греція, Грузія та інші). Люди стомилися від карантину. Разом з тим, ці поїздки стали певним видом «народної дипломатії», коли про реальну ситуацію в Україні в Помісних Церквах дізнавалися не зі ЗМІ, а від простих людей.

7. Розвиток богословської науки в КДА, нові видання. Зокрема, мені дуже сподобався переклад «Альманах латинської патристики». Сюди б також додав розвиток академічних контактів з Антіохійською Церквою і освітню поїздку наших студентів до Лівану. В новітній історії УПЦ це перша така поїздка в Антіохію. Слід і надалі розвивати такі академічні контакти.

8. Конференція в КДА 11 листопада 2021 р. на тему «Соборність Церкви: богословські, канонічні та історичні виміри». Конференція важлива тим, що після відомих авантюрних та антиканонічних дій Фанару в Україні розпочалося спокійне богословське осмислення тих подій. Думаю, що не буде перебільшенням сказати, що Україна стала сьогодні нервом всього Православ’я. Саме тут сьогодні б’ється пульс всього світового Православ’я. І один з Предстоятелів Церков, якого ми відвідували цього року, нам сказав, що найбільшим викликом для світового Православ’я сьогодні є єдність і цю єдність потрібно відновлювати, але починати слід з України.