Віряни Нової Мощаниці на Рівненщині після захоплення храму моляться у приміщенні магазину
Рівно рік, як релігійна громада УПЦ села Нова Мощаниця Здолбунівського району Рівненської області має приміщення, де звершує богослужіння. До того кілька років довелося молитися і в брезентовому наметі у дворі священника, і в тісній кімнаті, яку настоятель відвів для богослужбових потреб, коли настали холоди. Нещодавно у віруючих, які залишилися вірними канонічній Церкві, з’явилося власне приміщення у старому радянському магазині, його придбала людина, яка хоче свою жертву залишити в таємниці. За рік провели значні роботи щодо оснащення храму, однак парафії потрібна фінансова допомога, адже вона не є численною, повідомив сайт
«Після розколу стався поділ, за офіційною статистикою 60 на 40 відсотків населення села. За цією статистикою, ми у меншості, але насправді ж – у більшості, – розповідає настоятель церкви у селі Нова Мощаниця протоієрей Ігор Гнатишин. – Адже мої парафіяни – це активні віруючі, які щонеділі відвідують храм Божий, і він завжди наповнений. У розколі люди, які раніше не ходили до церкви, не ходять і тепер».
Відколи старий магазин почали реставрувати та проводити внутрішні роботи, щоб надати приміщенню вигляду церкви, у релігійної громади УПЦ з’явилося чимало помічників-жертводавців. У селі розповідають, що гроші передавали із сусідніх сіл люди, хоч і невеликі суми, проте вони дуже допомагали. Гроші на благу справу можна перерахувати на карту Приватбанку 5168 7554 5736 7551 (Гнатишина Наталія Арсеніївна).
«Село невелике, віддалене, більшість людей сидить без роботи. Сільське господарство, пенсія, й іноді хтось поїде на заробітки – ось і весь дохід людей, – коментує матушка Наталія, дружина настоятеля. – Тому всім приходом ми в цей храм вкладали душу, сили свої та посильну фінансову жертву».
Селяни Нової Мощаниці пишаються своїми досягненнями і тим, що тепер у них є храм. Розповідають, що коли служили в наметі, то ті, хто забрав церкву, насміхалися, тепер же деякі повернулися в лоно канонічної Церкви.
«Людям задурили голову всякою нісенітницею про нашу церкву, навіть одурманили. І я переконаний, що пелена впаде, вона вже в декого йде з очей, – каже отець Ігор. – За минулий рік двоє з тих, хто спочатку відійшов від нас, повернулися, ще один чоловік перед самою смертю покаявся і попросив у своєї дружини привести мене для сповіді, я його й відспівав».
Пройшовши чималий шлях , приниження та залякування, віруючі УПЦ дякують Богові за випробування, вони переконані, що це лише надало їх громаді стійкості, сили, і просять усіх небайдужих допомогти їм облаштувати храм, над яким вони з любов’ю та надією працюють уже рік.
