Заява Юридичного відділу УПЦ у зв’язку зі спробою обмежити час перебування вірян на території Лаври
Юридичний відділ УПЦ відносно листа Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» №04-24/396 від 25.04.2023 р. щодо обмеження часу відвідування монастиря з 8.00 до 18.00 повідомляє, що таке обмеження є порушенням прав вірян на свободу віросповідання з огляду на наступне:
Богослужіння на території чоловічого монастиря Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра розпочинаються о 5.30 ранку, а вечірні служби завершуються після 19.00 години, що є багатовіковою всесвітньою православною практикою. Церковні служби – це головне, для чого призначені храми монастиря. Щодня в храмах звершуються вечірні, утрені та денні богослужіння. Кожне з цих богослужінь складається, своєю чергою, з трьох видів богослужінь, у сукупності об’єднаних у добове коло. До богослужінь належить також здійснення всіх таїнств, обрядів, читання акафістів. Духовенство регулярно звершують Хрещення, Вінчання, Соборування, молебні, відспівування та інші. Крім щоденних церковних служб звершуються також служби за потребами християн, тобто треби. Духовенству та вірянам потрібен також додатковий час для підготовки до початку богослужінь та час після їх звершення.
Відповідно, обмеження які встановлені Національним заповідником щодо входу/виходу відвідувачів на територію Нижньої Лаври з 8.00 до 18.00, є протиправною перешкодою у проведенні богослужінь. Незаконні дії посадових осіб державної установи є прямим втручанням у внутрішні справи чоловічого монастиря Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра.
Стаття 35 Конституції України прямо вказує: церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави та надає право кожному на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Державні установи не мають права втручатися у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій. Згідно з міжнародним правом, держава не має права порушувати автономію релігійної спільноти та у будь-який спосіб втручатись у її внутрішні справи.
Закликаємо посадовців дотримуватися вимог ст. 35 Конституції України, не втручатися в діяльність релігійних організацій, не чинити тиск на вірян та священнослужителів, не провокувати релігійні конфлікти, не розпалювати релігійну ворожнечу та ненависть, не ображати почуття громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями. Історично доведено, що демократичні відносини між державою і Церквою, засновані на взаємній повазі та гарантуванні прав на самоврядування Церкви, є гарантією національної безпеки.
Наголошуємо, що Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, де людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (статті 1, 3 КУ); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 8 КУ); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності; жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова (ст. 15 КУ); права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21 КУ); права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22 КУ); кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23 КУ); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24 КУ); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64 КУ).
