Николай Данилевич: Сьогодні в Лаврі відспівали владику Митрофана — митрополита Луганського і…
На сайте Правозащитного общественного движения «Правда и Вера» опубликована новая запись представителя канонической Украинской Православной Церкви Николая Данилевича:
Сьогодні в Лаврі відспівали владику Митрофана — митрополита Луганського і Алчевського, Голову Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ. З благословення Блаженнішого похоронили владику на кладовищі біля Академічного храму. Там же похоронений і Блаженніший Митрополит Володимир.
За ці дні багато спілкувався з різними людьми і всі згадують вл. Митрофана виключно позитивно, тепло і дуже особистісно (личностно). Кожен згадує якийсь випадок зі свого спілкування з ним: якусь історію, якесь добре слово від владики і т.п. І відчувається, що це все говориться щиро, не просто для форми. У всіх владика залишив після себе приємні спогади. «Якщо можливо, в мирі живіть зі всіма людьми» — ці слова апостола Павла мені згадувалися, коли я слухав всі ці історії і відгуки.
З владикою було приємно і легко працювати. Він завжди був витриманий, спокійний, рівний, культурний, дипломатичний, тактовний, інтелігентний, і т. п. Такими ж були і його публічні виступи. Він вмів достойно представити Церкву на різних заходах та різноманітних зустрічах. Так само він вів себе і з різними людьми — від старших до молодших — витримано, спокійно, благодушно і рівно. Навіть опоненти і вороги нашої Церкви відгукувалися про нього з повагою.
Владика був завжди охайно одягнутий: його підрясник і ряса завжди були акуратні, чисті, випрасуванні, взуття начищене. Його одяг, його зовнішній вигляд відображав охайність його душі.
Попри те, що кафедра його була далеко від Києва, до 2014 року він бував у Відділі часто і регулярно. Владика часто, майже щотижня, прилітав з Луганська. Потім літати стало неможливо, їздити також стало дуже важко, а в якісь періоди і неможливо, але різні важливі робочі питання ми погоджували з ним дистанційно. І при цьому, владика не намагався перейти на іншу кафедру, ближче до Києва, він до кінця ніс свій послух там, де його поставило Священноначалля. Вл. Митрофан був вихованцем школи Блаженнішого Митрополита Володимира, який говорив: «В своєму житті я ніколи нічого не просив, і ні від чого не відмовлявся». Де поставили, там і звершував свій послух Церкві.
З 2014 року владика опинився в дуже непростій ситуації — війна, єпархія розділена на дві частини (одна частина на підконтрольній, інша на непідконтрольній території), люди поділені, будь-який його крок і слово були під пильним поглядом різних сил з обох сторін. І владика Митрофан, завдяки своїм особистим якостям і досвіду, зміг витримати баланс, зміг зберегти паству. Мені здається, що він самою своєю особистістю умиротворяв людей. Владика вмів слухати, вникати в справу, він ніколи не кричав, і така його поведінка умиротворяла людей навколо нього.
Владика належав, не побоюся цього слова, до еліти єпископату УПЦ. І це одна з причин, чому так важко переживається втрата такого ієрарха.
Владика був достойним ієрархом та прикрасою Української Православної Церкви!
Нехай Господь упокоїть душу спочилого владики Митрофана в оселях праведних!
Вічная і благая йому пам’ять!
| Об авторе: |
| НИКОЛАЙ ДАНИЛЕВИЧ Заместитель председателя Отдела внешних церковных связей Украинской Православной Церкви протоиерей Все публикации автора »» |
