Священика Кіровоградської єпархії, якого переслідував очільник партії “Свобода”, відзначено високою церковною нагородою
Високою нагородою УПЦ благочинного Новомиргородського благочиння протоієрея Ярослава Кушнірчука було удостоєно митрополитом Іоасафом під час Малого входу за Божественною літургією у Свято-Миколаївському храмі м. Новомиргород.
Після закінчення літургії владика Іоасаф звернувся до присутніх зі словами архіпастирської настанови, у якій зобразив загальноцерковну ситуацію в Україні та окреслив проблеми, з якими зіштовхується Українська Православна Церква в так званий післятомосний період.
Зі словом проповіді звернувся протоієрей Ярослав Кушнірчук, який висловив глибоку подяку Предстоятелю Української Православної Церкви та правлячому архієрею Кіровоградської єпархії за батьківську любов та увагу.
“Цей останній час для мене став часом моєї Голгофи, мого сповідництва, але головне – став часом випробування моєї віри, моєї вірності своїй Церкві, – зазначив о. Ярослав. – Тоді, коли ця людина прийшла до мене і почала погрожувати, в мене не було сумніву, що я повинен йому відповідати. Адже те, що я почув, було не просто абсурдом, це було відкритою ворожнечею не до мене особисто, а до кожного вірного УПЦ в нашому місті та поза його межами. Коли я почув, що начебто не маю права вилкладати історію, бо не можу цього робити об’єктивно, на це тільки усміхнувся. Бо я завжди говорив і буду говорити, що я в Церкві саме тому, що знаю її історію, ту не переписану, не завуалізовану політикою історію… А Церква завжди несла і ту чистоту віри, і ту об’єктивність історії, яка була написана нашими предками, омита кров’ю мучеників, реальну історію від часів святого князя Володимира і до сьогодні. Тому ніхто й ніколи не може знайти звинувачень, мовляв, я є ворогом держави, бо я був і є патріотом держави, її вірним сином, але водночас я був, є і залишуся до останнього свого подиху вірним сином канонічної Церкви”.
Благочинний Новомиргородського церковного округу нагадав приклади зі всесвітньої історії, коли дії політичних структур призвели до розділення народів тощо, і провів паралель із тим, як сьогодні дискримінують вірян УПЦ.
Священик також додав: “Сутність не в тому, чи зможу я працювати вчителем надалі, для мене найголовніше – залишатися вірним сином канонічної Церкви. Ці люди повинні знати, що погрожуючи мені, вони погрожують кожному вчителю. У цьому храмі зараз багато моїх колег, тому що вчителі завжди були думаючими людьми. А зараз людей вчать не думати, не аналізувати, жити чужим розумом. А ми всередині Церкви завжди будемо захищені, тому що з нами є Бог”.
Він закликав вірян залишатися в лоні канонічної Церкви, адже саме в ній ми завжди знайдемо спасіння. “Я ніколи, ніколи, якою б ціною це не було, не зречуся своєї Церкви!..”, – підсумував о. Ярослав.
Як